Від Луки 1
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.